Бабуся 17-річного хлопця звернулась до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно його батька, аргументуючи свої вимоги тим, що останній з 2009 року не приймав участі у житті, вихованні, навчанні сина та не надавав йому матеріальної допомоги.
Крім того, відповідач особистою письмовою нотаріально засвідченою заявою надав згоду на позбавлення його батьківських прав відносно цього ж сина.
Проте, в судовому засіданні доводи позивачки були спростовані, суд критично поставився до наданих позивачкою доказів , оскільки відповідач надав довідки з місця роботи за період з 2012 року по 2015 рік, а також квитанції за період з 21.10.2015 року по 25.11.2017 року про перерахунок коштів на картковий рахунок бабусі хлопця, що підтверджує його регулярне надання сину матеріальної допомоги. Крім того, з пояснень відповідача, він останнім часом доволі часто давав гроші своєму синові особисто.
Разом з тим, сам факт надання згоди батьком – відповідачем на позбавлення його батьківських прав, він пояснив проханням бабусі так вчинити з метою оформлення нею додаткових соціальних пільг на хлопця, будучи впевненим, що такі дії будуть відповідати якнайкращим інтересам дитини. Цього не заперечував і опитаний в судовому засіданні неповнолітній.
Також хлопець розповів, що після розірвання шлюбу між батьками, він залишився проживати з матір»ю , проте продовжував підтримувати родинні стосунки та спілкування з батьком , іноді приїздив до нього додому, а після смерті матері досить часто відвідує батька, залишається в нього на ночівлю та постійно спілкується з ним по телефону, батько часто дає йому кишенькові гроші.
За нормами статей 11,12 та 14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов»язків щодо виховання дітей, захищає права сім»ї.
Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини.
Підсумовуючи , суд доходить висновку, що батько все ж таки приймав та приймає участь у вихованні дитини, спілкується та має бажання надалі піклуватись та підтримувати з ним родинні стосунки .
В той же час, з огляду на всі викладені вище обставини у їх сукупності, а також думку дитини, суд зауважив, що самі по собі фактичне не проживання дитини з батьком та образи на нього у зв»язку з негативними спогадами дитячих років і заслуговують на увагу, однак не можуть бути вирішальним фактором для такого ступеня втручання у сімейне життя відповідача та його сина як позбавлення батьківських прав.
А розірвання сімейних зв»язків, тобто позбавлення дитини коріння, можна виправдати лише за виняткових обставин.
Суд , своїм рішенням у задоволенні позову бабусі до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини – відмовив.
За повідомленням прес-служби
_03_03.png)
