Рішенням Юр»ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року батько дитини виборов право на піклування відносно свого сина, незважаючи на дану ним заяву-згоду на позбавлення батьківських прав відносно цього ж сина в 2017

Бабуся  17-річного хлопця звернулась до  суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів  відносно його батька, аргументуючи свої вимоги тим, що останній з 2009 року не приймав участі у житті, вихованні, навчанні сина та не надавав йому матеріальної допомоги.

 Крім того, відповідач особистою  письмовою нотаріально засвідченою заявою надав згоду на позбавлення його батьківських прав відносно цього ж сина.

Проте, в судовому засіданні доводи позивачки були спростовані, суд критично поставився до наданих позивачкою доказів , оскільки відповідач надав довідки з місця роботи за період з 2012 року по 2015 рік, а також квитанції за період з 21.10.2015 року по 25.11.2017 року про перерахунок коштів на картковий  рахунок бабусі хлопця, що підтверджує його регулярне надання сину матеріальної допомоги. Крім того, з пояснень відповідача, він останнім часом доволі часто давав гроші своєму синові особисто.

Разом з тим, сам факт надання згоди  батьком – відповідачем  на позбавлення його батьківських прав, він пояснив  проханням  бабусі  так вчинити з метою оформлення нею додаткових  соціальних пільг  на  хлопця, будучи впевненим, що такі дії будуть відповідати якнайкращим інтересам дитини. Цього не заперечував і опитаний в судовому засіданні неповнолітній.

Також хлопець розповів, що після розірвання шлюбу між батьками, він залишився проживати з матір»ю , проте продовжував підтримувати родинні стосунки та спілкування з батьком , іноді приїздив до нього додому, а після смерті матері досить часто відвідує батька, залишається в нього на ночівлю та постійно спілкується з ним по телефону, батько часто дає йому кишенькові гроші.  

За нормами статей 11,12 та 14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов»язків щодо виховання дітей, захищає права сім»ї.   

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини.

Підсумовуючи , суд доходить висновку, що батько все ж таки приймав та приймає участь у вихованні  дитини, спілкується та має бажання надалі піклуватись та підтримувати з ним родинні стосунки .

В той же час, з огляду на всі викладені вище обставини у їх сукупності, а також думку дитини, суд зауважив, що самі по собі фактичне не проживання дитини з батьком та образи на нього у зв»язку з негативними спогадами дитячих років і заслуговують на увагу, однак не можуть бути вирішальним фактором для такого ступеня втручання у сімейне життя відповідача та його сина як позбавлення батьківських прав.  

А розірвання сімейних зв»язків, тобто позбавлення дитини коріння,  можна виправдати лише за виняткових обставин.

Суд , своїм рішенням у задоволенні позову бабусі до відповідача  про позбавлення батьківських прав  та стягнення аліментів на утримання дитини – відмовив.

За повідомленням прес-служби