Прийнято рішення про часткове задоволення позову про поділ спільного майна подружжя

Дружина, після розірвання шлюбу, звернулась до суду з позовом до свого колишнього чоловіка про поділ спільного майна подружжя.

В позові зазначила про те,  що  за час перебування в шлюбі з 1995 року (дата укладення шлюбу) по 2017 рік ( дата розірвання шлюбу) за спільні кошти подружжя  придбало легковий автомобіль , а також інше рухоме майно на певну суму.

В зв»язку з тим, що позивачка та відповідач не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, вона звернулась до суду з проханням поділити майно, що є у спільній власності сторін, виділивши їй в натурі  частину рухомого майна на  певну суму ( яка складає половину  від загальної суми вартості майна в цілому ), а також стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості ½ частки автомобіля , залишивши за відповідачем право  власності на транспортний засіб в цілому.

Разом з тим позивачка повідомила, що квитанції або чеки про придбання побутової  техніки, меблів, предметів домашньої обстановки та вжитку в неї відсутні, в основному купівля майна відбувалась в 2007 та в 2016 роках, а вартість майна нею визначено на власний розсуд.

Відповідач проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, оскільки на його думку позивачкою не доведена вартість майна, яке остання просить поділити . При цьому визнав факт спільного придбання вказаного вище майна в період перебування подружжя в шлюбі. Щодо компенсації вартості частки автомобіля, то відповідач  повідомив, що не має можливості сплатити кошти через перебування в скрутному матеріальному становищі.

Відповідно до звіту про проведення оцінки вартості автомобіля  виготовленого суб»єктом оціночної діяльності експертом Д. встановлена ринкова вартість транспортного засобу .

Судом в ході розгляду справи учасникам справи неодноразово роз»яснювався обов»язок доказування та наслідки  невчинення процесуальних дій, що підтверджується записом фіксування судового засідання технічним засобом, але, не зважаючи на це, в ході розгляду справи позивачкою не представлено  до суду переконливих доказів, які б підтверджували ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень проти доводів відповідача, зокрема, про дійсну вартість майна.

За таких обставин, 04 квітня 2018 року,  суд,  в своєму рішенні доходить висновку про необхідність частково задовольнити  позовні вимоги позивача та визнати за нею   право власності на ½ частку автомобіля  без його реального поділу та залишити транспортний засіб у спільній власності позивачки та відповідача, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

За повідомленням прес-служби