Випадок, коли правопорушник заслуговує не покарання, а потребує допомоги

04 квітня 2025 року Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області  розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно громадянина Ш., 1991 року народження, якому ставилося у вину правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП (самовільне залишення військової частини або місця несення служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб) та винесено постанову.

За обставинами справи:

Військовослужбовець за мобілізацією Ш., з 09.00 год. 11.02.2025 року по 17.00 год. 14.02.2025 року був відсутній за місцем військової служби без поважних причин (на телефонні дзвінки не відповідав).

За результатами розгляду справи:

Проаналізувавши всебічно, повно і об’єктивно викладені докази в сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях Ш. є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП – самовільне залишення військової частини або місця несення служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб.

Разом з цим, згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, що обирається для правопорушника та меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає, як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та запобігання вчинення нових правопорушень ним та іншими військовослужбовцями.

Дана справа підлягає закриттю за малозначністю, а Ш. необхідно оголосити усне зауваження.

Мотивація рішення:

-Особа була відсутня на службі значно менше допустимих цією статтею 10 діб;

-Згідно доповіді першого заступника командира в/ч, внаслідок правопорушення вчиненого Ш. матеріальних втрат не було; на боєздатність підрозділу, особового складу підрозділу не вплинуло;

-Наявність пом’якшуючих відповідальність обставин – щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність;

-Ш. є військовослужбовцем за мобілізацією, тобто не професійний військовий (не особа, яка добровільно обрала даний рід діяльності), а навпаки мобілізованим (тобто, особою, яку примушують нести усі тяготи служби всупереч його волі). Причому військову службу особа проходить вже тривалий час (згідно документів наявних у справі принаймні з грудня 2022 року);

-Ш. є особою молодого віку (згідно вітчизняного законодавства, особою молодого віку є людина до 35 років включно);

-У справі відсутні відомості про притягнення до адміністративної відповідальності Ш. у минулому, як і про наявність судимостей;

- Службова характеристика позитивна.

Найголовніше в мотивації необхідності закриття справи за малозначністю – як пояснив свої дії Ш., вони стали наслідком його тривалого перебування в депресивному стані. Перебування особи в депресивному стані підтверджується і поясненнями його сослуживців. Аналогічні відомості містить медична характеристика, у Ш. діагноз – соматофорний тривожно-депресивний розлад як прояв постстресового розладу.

Простіше кажучи – Ш. потребує не покарання, а допомоги психолога (можливо, психіатра), реабілітації, можливо, санаторно-курортного лікування і в першу чергу звільнення з військової служби (яка і є основним подразником – причиною депресивного стану), натомість, хвору людину примусово (під загрозою тюремного ув’язнення) утримують на військовій службі.

МОРАЛЬ: Інколи в судовій практиці зустрічаються випадки, коли правопорушник заслуговує не покарання, а потребує допомоги.

Звертаємо увагу, що постанова не набрала законної сили та міститься в Єдиному реєстрі судових рішень за № 181/806/25.